Лімфома Ходжкіна належить до злоякісних пухлин лімфатичної системи. Патологічні лімфоїдні елементи утворюють пухлину, яка в більшості випадків локалізується в лімфатичному вузлі. Також вони можуть накопичуватися в інших частинах тіла – селезінці, печінці, кістковому мозку. Якщо пухлина виникла поза лімфатичними вузлами, лімфома називається екстранодальною.

Вперше лімфома була описана доктором Томасом Ходжкіном в 19 столітті. Згодом вчені з'ясували, що лімфоми – це група різнорідних захворювань. У наш час вони поділяються на лімфому Ходжкіна, котра становить 30% від всіх лімфом, і неходжкінські лімфоми. У разі лімфоми Ходжкіна при мікроскопічному дослідженні уражених лімфатичних вузлів виявляють гігантські клітини Рід-Березовського-Штернберга, а також їхні одноядерні попередники, клітини Ходжкіна.

Лімфома Ходжкіна має два вікових піки захворюваності: 15-34 роки і старше 60 років. Слід зазначити, що в більшості випадків хвороба зустрічається в молодому віці, що має істотну соціальну проблему, так як вражає працездатне населення дітородного віку.

Причини захворювання залишаються невідомими. Певну роль у розвитку лімфоми відводять вірусу Епштейна-Барр.

 

Симптоми лімфоми Ходжкіна

Найбільш частий симптом захворювання – це збільшення лімфатичних вузлів в області шиї, пахв, паху. Часто при лімфомі Ходжкіна спостерігається розростання лімфоїдної тканини в середостінні, що клінічно може супроводжуватися появою тривалого кашлю, утрудненням дихання. При виникненні пухлинного процесу в черевній порожнині пацієнтів можуть турбувати болі в животі, порушення випорожнення кишечника.

У багатьох пацієнтів не відзначається специфічних ознак захворювання. Однак, нерідко можуть зустрічатися такі симптоми:

  • Втрата маси тіла без очевидної причини більш ніж на 10% за 6 місяців;
  • Профузний піт, особливо вночі;
  • Стійка лихоманка або симптоми, що нагадують грип;
  • Сильна слабкість;
  • Свербіж тіла.

 Діагностика лімфоми Ходжкіна

Діагностикою та лікуванням лімфоми Ходжкіна займається лікар-гематолог. Для постановки діагнозу необхідна ексцизійна біопсія лімфатичного вузла – хірургічне видалення вузла. Зразки відправляють в лабораторію, де лікар-патогістолог визначає тип лімфоми. Також він проводить імуногістохімічні дослідження, які виявляють на поверхні ракових клітин експресію специфічних антигенів, властивих тому чи іншому виду лімфом.

Аналізи крові проводять перед початком і під час лікування, важливим прогностичним показником на момент встановлення діагнозу є ШОЕ. Лікуючий лікар може призначити, крім аналізів крові і біопсії, інші діагностичні процедури, наприклад проведення трепанобіопсії кісткового мозку клубової кістки. Обов'язковим є скринінг вірусних гепатитів В, С, ВІЛ-інфекції, оцінка функції діяльності серця і легенів. План обстеження для кожного пацієнта підбирається індивідуально, тому не варто турбуватися, якщо він не включає додаткові методи.

Для визначення уражених тканин в організмі застосовуються такі методи, як комп'ютерна томографія (КТ). На етапі діагностики лімфоми Ходжкіна і в подальшому для моніторингу відповіді на терапію необхідне проведення позитронно-емісійної томографії (ПЕТ-КТ). Перед обстеженням пацієнту внутрішньовенно вводиться радіоактивна форма глюкози. Ракові клітини активно засвоюють глюкозу, і за допомогою ПЕТ-КТ можна виявити місце розташування пухлини.

Стадія лімфоми визначається в залежності від того, які лімфатичні вузли та інші органи уражені захворюванням. При I стадії лімфома виявляється в одній групі лімфатичних вузлів вище або нижче діафрагми. У разі II стадії в патологічний процес залучені 2 і більше груп лімфатичних вузлів вище або нижче діафрагми. При III стадії вражені лімфатичні вузли вище і нижче діафрагми. IV стадія характеризується наявністю пухлин в органах за межами лімфатичної системи або в кістковому мозку.

Стадії лімфоми

 На відміну від багатьох інших онкологічних захворювань, всі стадії лімфоми, включаючи IV, виліковні. Точне стадіювання має велике значення для правильного призначення плану лікування. Для оцінки прогнозу захворювання обов'язковим є визначення груп ризику.

Лікування лімфоми Ходжкіна

Лікування призначається відповідно до групи ризику, віку і загального стану здоров'я. Призначається кілька циклів хіміотерапії. Хіміопрепарати можуть вводитися в клініці в умовах денного стаціонару. В цілому хіміотерапія займає кілька місяців. Після її закінчення пацієнтам з низькою і проміжної групами ризику проводиться радіотерапія – прицільне опромінення уражених лімфатичних зон. Рішення про призначення радіотерапії у пацієнтів з просунутою стадією захворювання приймається на підставі результатів ПЕТ-КТ по закінченню хіміотерапії.

При рідкісній формі захворювання, яка називається «нодулярна лімфома Ходжкіна з лімфоїдним переважанням», може застосовуватися променева терапія в монорежимі при стадії IA без факторів ризику, в інших випадках терапія ідентична лікуванню класичної лімфоми Ходжкіна. Іноді до лікування додають рітуксімаб – протипухлинне анти-СD20 моноклональне антитіло.

Мета лікування лімфоми – досягнення стійкої ремісії. На жаль, хвороба може повертатися, але рецидиви також піддаються терапії. Після настання ремісії пацієнт знаходиться під наглядом лікаря. Спочатку огляди проходять часто – раз в 3 місяці, поступово інтервали між ними збільшуються до одного разу на рік.

У наш час лімфома добре піддається лікуванню. Якщо ви або ваша близька людина зіткнулися з цим діагнозом, звертайтеся до Універсальної клініки «Оберіг». Ми володіємо всіма необхідними ресурсами для перемоги над захворюванням.

https://oberig.ua/uk/diseases/limfoma-hodzhkina/