Генетично модифікований організм — це живий організм, генотип якого було змінено штучним шляхом за допомогою нових методів генної інженерії з метою додавання йому певних корисних властивостей. Так, наприклад, у сучасному аграрному виробництві деяким сільськогосподарським рослинам прищеплюють ген, відповідальний за стійкість до пестицидів, шкідників, або несприятливих умов зростання. Тваринам вводять ген, що впливає на підвищений вміст білка в молоці чи м’ясі. Метою одержання генетично модифікованих організмів є зниження собівартості вирощеної продукції та збільшення її валового виробництва. На світовому комерційному ринку в останні роки широко культивують генетично модифіковані сорти сої, бавовнику, люцерни, гарбуза, гібриди кукурудзи, ріпаку та ін.

Наразі в науковій спільноті немає єдиної думки щодо безпечного впливу генетично модифікованих організмів (ГМО) на навколишнє середовище, зокрема на здоров’я людей. Під трансгенними культурами найбільші площі зайняті в США, Аргентині, Бразилії, Канаді, Індії, Китаї. У цих країнах найліберальніші закони щодо ГМО. Проте є такі держави, що максимально обмежують поширення трансгенів. Більшість країн Європейського Союзу категорично обмежує ввезення та використання ГМО. Від генетично модифікованої продукції відмовилися понад 130 держав світу.

 

В Україні використання генетично модифікованих організмів регулює Закон України від 31 травня 2007 року №1103-V “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”. Він упорядковує відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні з забезпеченням біологічної і генетичної безпеки.

Цей закон забороняє промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої з їх застосуванням, до їх державної реєстрації (стаття 15) та забороняє ввезення  на  митну  територію України ГМО, а також продукції, виготовленої з їх застосуванням, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовувань) (стаття 16).

Необхідно наголосити, що, за статтею 18, порушення вимог цього закону й ухвалених на його основі нормативно-правових актів тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Її несуть особи, які винні у:

приховуванні або перекручуванні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю і здоров’ю людини чи навколишньому природному середовищу;

недотриманні або порушенні вимог стандартів, регламентів, санітарних норм і правил використання, транспортування, зберігання, реалізації ГМО;

використанні незареєстрованих ГМО або продукції, отриманої з їх використанням (за винятком науково-дослідних цілей);

порушенні правил утилізації та знищення ГМО;

невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і контроль.

Закон може встановлювати відповідальність і за інші види порушень законодавства України в галузі генетично-інженерної діяльності.

У зв’язку з вищевказаним, використання ГМ-рослин у відкритій системі (при вирощуванні у відкритому ґрунті) можливе лише після державної реєстрації. Державну реєстрацію ГМО та продукції, виробленої з їх застосуванням, здійснюють центральні органи виконавчої влади відповідно до повноважень, викладених у статтях 8-11 цього закону. Згідно з законодавством, центральні органи виконавчої влади повинні вести державні реєстри ГМО та розміщувати їх на власних офіційних вебсайтах.

До реєстрації вивільнення в навколишнє середовище ГМО можливе тільки з метою випробовувань і на основі спеціального дозволу. Проведення державної апробації (випробовувань) ГМО у відкритій системі здійснюється виключно на підставі дозволу, який видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Дозвіл видають одноразово на проведення державної апробації (випробовувань) конкретно визначеного ГМО.

Питання контролю наявності ГМО в насіннєвому та садивному матеріалі є надзвичайно актуальним, оскільки вирощена з нього сировинна продукція є основою для виробництва готових харчових продуктів.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 року № 45 “Про затвердження положень про територіальні органи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів”, на Головне управління Держпродспоживслужби у Чернівецькій області покладено завдання здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням заходів біологічної й генетичної безпеки щодо сільськогосподарських культур при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритих системах на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Отже, відділ контролю в насінництві та розсадництві, що є структурним підрозділом управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, в межах своїх повноважень повідомляє суб’єктів господарювання, що для запобігання використання незареєстрованих генетично модифікованих організмів у відкритих системах перед придбанням насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин слід обов’язково перевірити в “Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні” наявність сорту, запропонованого до реалізації. Також варто перевірити наявність та чинність сертифікатів, що засвідчують сортові й посівні якості насіння та сортові й товарні якості садивного матеріалу. Звірити дані, вказані у супровідних документах, з відомостями, нанесеними на етикетках, якими марковано пакування з насінням. Це дає змогу певною мірою пересвідчитись, що насіння, яке ви купуєте, не є генетично модифікованим.

Наявність генетично модифікованих організмів у складі насіння можливо перевірити шляхом відбору проб від партій насіння та подальшої їх перевірки в лабораторіях, акредитованих на визначення наявності або відсутності ГМО. Відбір проб проводять згідно з “Методичними рекомендаціями щодо відбору проб насіння, зерна та рослин для визначення наявності генетично модифікованих організмів під час здійснення заходів нагляду (контролю) у сферах зерноведення, рослинництва, насінництва й розсадництва, охорони прав на сорти рослин та ГМО у відкритих системах”, що були розглянуті та схвалені на засіданні науково-методичної ради Держпродспоживслужби України 4 жовтня 2019 року. Ці рекомендації поширюються на призначене для сівби насіння, зерно, рослини сільськогосподарських культур та встановлюють вимоги до здійснення відбору проб насіння, зерна та рослин для оцінки наявності генетично модифікованих організмів. Пробу відбирають з метою забезпечення статистично достовірного результату проведення оцінки наявності генетично модифікованих організмів у насінні, зерні, рослинах. Правильний відбір проби та її підготовка до аналізу є обов´язковими умовами для отримання точних результатів якісної та кількісної оцінки вмісту ГМО в насінні, зерні, рослинах.

Відбір зразків насіння, зерна здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) згідно з Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Нагадуємо, що насіння й садивний матеріал, які вироблені застосуванням генетично модифікованих організмів, а також ввезені в Україну без їх державної реєстрації, крім проведення державної апробації (випробувань) ГМО у відкритих системах, підлягають утилізації, знищенню та знешкодженню.

http://www.consumer-cv.gov.ua/gmo/